Категорії
вірменія кавказ подорожі

Вірменія. Частина 1.

Вірменія

Років 20 тому Вірменію добре трясло, в прямому і переносному значенні. Таке враження, що країна всеще не оговталась від землетрусу 1988 року та Нагорно Карабахського конфлікту 1988-1992 рр. В другому по величині місті – Гюмрі досих пір лежать не розібрані завали після землетрусу, а в деякі міста Карабаху ще не повернулися люди. Всюди легка розруха, такий собі Бангладеш.

Категорії
кавказ подорожі російський північний кавказ

День 07. Всеще Владикавказ

На ранок вирушили далі. Добрались до пограничного поста. Тут нас чекала новина. Вчора ввечері Росія перекрила кордон з Грузією. На таможні ступор, купа народу зі злющими мордами носиться туда-сюда, кричать на погранців шось типу “та я вас всіх …”, типу ті солдати  винні ???

Категорії
кавказ подорожі російський північний кавказ

Все ще день 06. Владикавказ енд окрєсності

Під вечір добрались до Владикавказа. Ну і затусували на заправку, яких там було “вєлікоє множество”. Познайомились з чувіхами, шо там чергували. Одназ них мала, можна сказати класичну кавказьку зовнішність, звали її Алла, інша ж виглядала як дівчина з радехівського р-ну, але звали її Фатіма.

Категорії
кавказ подорожі російський північний кавказ

День 06. На горизонті Кавказ

Зранку, шостого дня подорожі, прокинулись там само, де і заснули ввечері. Вийшли на трасу, і після кількох локальних машин зловили нефіговий такий джип на 300 км. Водій його був першим мусульманином, шо трапився нам на дорозі, дагестанцем за національністю. Ісмаїл, так його звали, захопився нашою ідеєю вільного персування на стільки, що накормив нас і відвіз до блокпоста на 50 км далі по трасі ніж йому подорозі, та ще й заплатив через нас штраф.

Категорії
кавказ подорожі

частина 01. вот ві а гоінг ту ток ебаут

отаквот виглядала фотосесіяХочу розказати, про то, як я в парі з Мартою Пивоваренко їздив автостопом до Грузії. Про то, як ми подолали біля 10 000 км. Де ми були, і що ми бачили. Поділитись враженнями і роздумами з приводу побаченого.

Бажання покататися де-небуть стопом, виникло після того, як познайомився з Андрієм Бандрівським, який проїхав так від Львова десь до Малазії, чи чогось в тому роді. Згодом