Поїздка в Непал задоволення не з дешевих, скільки вона коштує ми вже рахували. Давайте спробуємо зробити її трохи дешевшою. В цьому пості я поділюсь кількома ідеями, що здешевили мою подорож, і зробили її значно комфортнішою. Впевнений це знадобиться і вам.
Вода
Вода – перше, що вам потрібно буде на треку. Для хорошої акліматизації на висотах від 3+ потрібно випивати в день по 3-4 літри води. Вартість літра ботильованої води зростає від $0.2-0.25 в Катманду до $1 на висоті 3к, і до $2.5 на 5к. Тобто на день потрібно буде тратити $4-10 лише на воду.
Щоб не тратитись на ботильовану воду, можна купити в Катманду таблетки для очистки води $2-3 за 50 шт, 1 таблетка на літр води. Після таблеток вода правда віддає хлоркою, але можна пити і не боятись. Кажуть щоб перебити смак хлору, можна кинути таблетку аскорбінки.
Воду треба набирати ту, яку п”ють місцеві. Якщо попросиш “drinking water”, всі зрозуміють, що тобі потрібна безкоштовна питтєва вода. На ААС в кожному селі є “водопровід” – система пластикових шлангів, що йде від водозабору до села. “Водопровід” йде або до кожної хати, або до кранів, яких є кілька штук на село, і знайти їх не проблема.
На ААС збудували станції очистки води, де можна купити питтєву воду по гуманних цінах, але я ними не користувався, та й бачив їх всього кілька штук на всьому треку.
Вживати місцеву “питтєву” воду не очищеною я б не радив. 90% вам це минеться без наслідків, але ймовірність зірвати джекпот не нульова. Не виключене існування бактерій до яких непальці звикли, а ми ні.
Чай
Саму воду пити не будеш, інколи хочеться чогось гарячого, особливо коли холодно так що вода в кімнаті замерзає. Вартість чаю на треку місцями захмарно висока. Інколи можна купити кипятку, але його вартість в основному така ж як і чаю. Середня ціна чаю на ААС $3-4 за 1 літр. В Наар-Фу чай коштував $18 за 3 літри. Навіть якби воду доставляли літаком з Катманду, а на приготування пішло половина газового балона, всеодно вийшло б дешевше.
При таких розкладах чудово допомагає привезений з собою газовий пальник (в нашому випадку Jetboil) і балон куплений в Катманду. При вартості двох балонів $13, потративши також $2 на чай та $4-5 на цукор, ми зробили 60-70 літрів чаю. Тобто з економили мінімум $150.
В лоджах хоч і існує негласна заборона на приготування їжі трекерами, все ж на примус з чаєм дивились крізь пальці. Тай щоб дуже не нагліти, при трапезі ми замовляли по кружці чаю, яку зразу ж випивали, і брали з собою термос вже з нашим чаєм.
Крім Катманду, балони також можна купити в Намче і в Манангу, ціни + 10-15%.
Житло і додаткові сервіси
Незважаючи на те, що основну частину видатків становитиме харчування, все ж є додаткові послуги, якими доведеться користуватись, і за які треба буде платити. Йдеться про вартість житла ($1-3), гарячий душ ($1-2), інтернет ($1-3), зарядка пристроїв ($1-3). При певному вмінні торгуватись, всі перераховані радості можна отримати безкоштовно.
Ймовірність успіху зростає, якщо
- робити днівку (залишатись більше ніж на 1 день),
- коли вас більше ніж 1,
- їхати не в сезон, коли туристів мало.
Лайфхак: перебування в гестхаусі стає значно комфортнішим, якщо ви поселитесь в кімнаті на сонці. Як ви вже мабуть знаєте, опалення в лоджах нема, а вночі температура не рідко опускається нижче нуля. В сонячній кімнаті буде значно тепліше протягом дня, і тепло зберігатиметься ще кілька годин після заходу сонця.
Зарядка електронних пристроїв
В значній частині лоджів на треку немає розеток. Вільну розетку ставлять в кімнатах загального користування, і за використання просять гроші. Щоб заряджатись безкоштовно ми використовували патрон-розетку і 2 метри дроту з крокодилами. Вкручували патрон на місце лампи, під”єднували до нього крокодили і вуаля.
Більшість ламп в Непалі не такі як у нас, тому патрон ми купували на місці.
Снікерси
Мав би назвати цей абзац “смаколики”, але це слово мені не подобається. Є сенс купити в Катманду шоколаду, цукерок, сухофруктів ітд на трек. Як ви вже здогадались, в нашому випадку були снікерси. По перше, глюкоза допомагає під час довгих переходів. По друге, часом хочеться після вечері побавити себе десертом, а солодке там, самі розумієте зовсім не дешеве.
Крім снікерсів ми брали арахіс, льодяники та сухофрукти. На треку солодощі по більш-менш адекватних цінах можна закупити хіба в Манангу та Намче.
Бюджетне харчування на ЕВС треку
На ЕВС треку є невеличкі, і на перший погляд непримітні кафешки для місцевих з адекватними цінами. Про цю чудову річ мені розповів Арсен Чистяков. Докладніше можете прочитати у нього в блозі proidysvity.com.
Як торгуватися.
Перед відльотом додому ви точно захочете купити кілька подарунків друзям. Наприклад кашемірову шаль, співаючу вазу, відбірний гірський чай, чи що-небудь інше. Реальна ціна вам не відома, а продавці, в надії зловити дурня, називають ціни в 2-3 рази вищі тих, за які реально готові продати. Як тогруватись не знаючи ціни?
Алгоритм простий. Питаєш в продавця вартість товару, називаєш ціну припустимо на 20-30% нижчу. Якщо продавець одразу погоджується, значить до реальної відпускної ціни ще далеко. Йдеш в наступний магазин (в Тамелі сотні магазинів, і всі продають +/- однакові речі), говориш ще нижчу ціну, слідкуєш за реакцією продавця, і відповідно або купуєш товар, або йдеш в наступну лавку.
Психологія тамтешніх торгашів така, що коли ціна доходить до реальної, вони довго розказують різні історії про то як їм важко живеться, а потім говорять фразу типу “give me a little bit better price”. Після того, рахуй що справу зроблено. “Накидуєш” зверху пару рупій і готово. Таким чином ми наприклад збили ціну на газовий балон з 1200 рупій до 650. Головне пам”ятати, що торги це частина східної культури, і це перш за все спілкування, а не смертельна битва за кожну копійку.
Розповів вам все що знав, не виключено, що існують й інші варіанти, як лишній раз не заплатити. Знаєте як, поділіться, не соромтесь, це буде корисно багатьом майбутнім підкорювачам Гімалаїв :)
P.S. Думаю не треба нагадувати, що у Катманду замість таксі можна користуватися маршрутками, а харчуватись можна у цілком пристойних місцевих кафешках замість ресторанів для туристів.
