Категорія: подорожі
подорожі автостопом, літаком, автобусом.
Наступного дня сходив на базовий табір Евересту (Everest Base Camp, EBC). ЕВС по більшій часті не природній хайлайт, а соціальний феномен. В сезон сходжень там збирається туєва куча народу зі всього світу. Виходить міжнародна мегатусовка.
Прямо під Горакшепом є гора Калапатар (5550м). З неї добре видно Еверест. Собсно вибрався ввечері на гору. Здуру зайшов не туди. Стандартне явище, гора може мати більше ніж одну вершину, найвища з них не завжди видима з самого початку.
Йду до села Горакшеп. Останній так би мовити населений пункт перед ЕВС.
День почався важко. Далися в знаки останні 2 дні біганини в околі 5000. Подумалось, що ще кілька днів підйому на 5000+ можу і не стянути. В голову лізла всяка фігня про виснаження і перевтому на висоті ітд.
Епіграф: “Умные израильские альпинисты обошли Еверест”.
Була в мене ідея, перейти через перевал Чо Ла (5450), між Гокіо і ЕВС. В принципі нічого надзвичайного там не мало бути. Так трохи скелі, трохи лід. Згідно з відгуками, можна пройти без альп спорядження. Та й акліматизація на той момент була вже достатньою, щоб йти вище. Єдиний нюанс, я не хотів іти один. Трекінг – трекінгом, а лід і скелі, то вже серйозно.
Наступного дня, займався тим, що нічим не займався. До обіду стовбичив у гесті, пообіді таки виліз. Піднявся на вершину Гокіо Рі 5350. За вийнятком підйому вчорашніх спецефектів не спостерігалося.
Сьогодні видався важкий день.
Вирішив прогулятись по озерах довкола Гокіо, пройтись до останніх трьох.
Піднімаюсь до 4800. Перший великий чекпойнт – озера Гокіо.
Всього озер 6, розташовані вони вздовж одної стежки. Перші 2 проходиш по дорозі на Гокіо. На березі третього Гокіо безпосередньо розташоване. До решта трьох треба підніматися далі.
Ще 2 години ходу і я на 4500. Село Мачермо. День ходу до Гокіо.