gryniuk.com
По правилах на кожну 1000 м підйому, треба робити днівку для акліматизації. Книга рекомендує провести день для акліматизації саме тут, в Намче. Я ж вирішив проматрасити 2 дні, щоб відпочити і відновитись після 6 днів треку. Заодно сходити в кілька акліматизаційних вилазок.
Прийшов в Намче Базар (Namche Bazaar), по місцевому просто Намче. Висота 3450 метрів.
Цей день можна назвати днем гонок з караванами.
Зранку піднявся на перевал Trakshindu La 3071м.
Роботи для місцевих тут два види. Або ти переносиш речі між селами, або кормиш тих, хто переносить речі. Відстані не маленькі, буває йдуть по кілька днів. Автомобільної дороги нема, і не факт, що скоро буде, всі товари таскають на власному горбі. Щодо тих, хто годує, класика азіатського жанру – чайхана, нічліг входить у вартість вечері й сніданку. З туристів правда намагаються зірвати і за нічліг, але можна домовитись.
Проїхатись в автобусі для місцевих було хорошою ідеєю. Такс-ть ближче до народу. Колорит аж зашкалює. Постійно хтось заходить і виходить, в одному селі грузять на дах мішки, в сусідньому розгружають. Людей битком. У всіх сумки. Добре що не кури й кози, чув і таке було. Люди ходять по чужих сумках, в кращому випадку сидять на них. Цілком пристойна з вигляду сумка до кінця поїздки стає “як земленька свята”, добре що я запихнув рюкзак в багажне відділення.
За рекомендацією друзів поселився в районі де живуть буддисти – Боуда. кажуть спокійніше і дешевше ніж основний туристичний інкубатор Тамель.
Залізничний вокзал, нічний поїзд до Києва, метро, родичі, друзі, потім знов метро, скайбас, Бориспіль, рейс Ейр Арабії.
Дякую тобі, о Ейр Арабія, за те що за відносно не великі гроші переносиш спраглих до мандрів у всі куточки Азії. Да пошле Аллах процвітання тобі і твоїм дочірнім компаніям і мільйони нових пасажирів у всі твої хаби.
