Цей день можна назвати днем гонок з караванами.
Між селами вантажі носять не тільки портери, а й віслюки/коні/яки. Як то виглядає? Лінійка тварин з тюками на спині, і погонич в кінці. Коней в каравані може бути десятка півтора, ато й більше. Яки більш тормознуті, їх кожного треба гнати персонально, тому в каравані яків не більше 5-6.
Перший челендж, як розминутися з зустрічним караваном, коли ти на вузькій стежині, і з одного боку скеля, а з іншого обрив. Ідеальний варіант, вискочити на підвищення з боку гори і перечекати. Але так виходить не завжди…
Наступний крок, обгон каравану. Йдуть тварини повільно, особливо по крутих сходинках. Волочитися в хвості за ними? Так далеко не зайдеш. З конями простіше, хоча спочатку всеодно було страшно. В дитинстві лякали, що до коня підходити ззаду небезпечно, Може стукнути копитом. В реалі ж коні – тварини розумні і не агресивні. Питав погоничів, чи безпечно обганяти, кожен раз відповідь була ствердна. Кінь як правило поступається, коли бачить тебе на дорозі.
Яки – окрема пісня. Вони повільніші, і раза в 2 ширші за коня, та й наділені своєрідним нравом. На питання чи можна обганяти яків, погоничі казали, можна але обережно, як може стукнути.
Тилєта.
У мене все обійшлося спокійно, але було страшно.
Скільки днів я вже йду, точно не пам”ятаю. 3-4-5, десь так. зрештою це не важливо.
Портерські “рюкзачки”. Порожні щоправда.
Будують новий лодж.
Трохи змінив маршрут, за порадою власника одного з гестів. Кінцевим пунктом, згідно з ЛП, мала бути Лукла. Але враховуючи, що далі мій маршрут іде в Намче, Лукла не більше ніж відгалуження. Тому пішов напряму. Лукла по суті – аеропорт і лінійка гестів, куди прилітає більшість трекерів, потім всеодно всі валять в Намче. Аеропорт там кажуть один з найскладніших в світі, полоса під кутом, з одного боку скеля, з іншого обрив.
Наближаюсь до Лукли. Над головою все частіше чути шум двигунів. Видно як злітають літаки.
Напроти Лукли є село. мабуть найгарніше непальське село, що я бачив на маршруті. Не знаю чого так. На все село тільки 2 геста, купа буддистських артефактів, і майже немає людей.
Дивно таке бачити практично на найбільш насиченому туристичному маршруті країни.
Коліно таки бобо. Доведеться купити наколінний бандаж. Подивимось чи допоможе.
Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу”:
https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/