Непальський тревелог. День 10. Акліматизаційна вилазка з Намче

По правилах на кожну 1000 м підйому, треба робити днівку для акліматизації. Книга рекомендує провести день для акліматизації саме тут, в Намче. Я ж вирішив проматрасити 2 дні, щоб відпочити і відновитись після 6 днів треку. Заодно сходити в кілька акліматизаційних вилазок.

Сьогодні піднявся з Намче до села Кхумджунг (Khumjung), набір висоти з 3440 до 3800. В принципі самопочуття не погане, йти догори трохи важко, але нічого критичного. Пройшовся по шерпських селах. Красивенько так. Особливо якщо туристів не багато. Чимось нагадує Мургаб.

Дійшов до точки, з якої теоретично мало би бути видно Еверест. Не виключено, що я його побачив, але однозначно ідентифікувати не вдалося.

(UPD) Ну тепер то я точно знаю, Еверест звітам таки видно. Ось він другий засніжений пік зліва.

Наразі фаворитом є 6-ти тисячник Ама Далбам.

Конгде Рі.

Тамсерку.

Ама Даблам і компанія.

Що це за смужка землі з видом на Тамсерку? Правильно, це ВПП аеропорту Сянгбоче (Syangboche).

  

Повертався, випадково зашйов на обрив. Ну як обрив, просто дуже крутий схил, градусів 60, де замість нормальної стежки козячі тропи, такі що хіба одну ногу поставиш. Вирішив скоротити називається. Здавалося пройти тими тропами треба метрів 30, завернути за ріг, там вже нормальна стежка буде. А ні. За рогом ще один ріг, за ним ще один. Тут ще й хмара налетіла, не видно нічого далі 20-30 метрів. Страху нагнало добряче, адреналіну було стільки, що про висоту, акліматизацію ітд, навіть не йшлося. Словом йшов я так, тримаючись одною рукою засуху траву, доки не вирішив рванути вертикально вверх до вершини, благо не далеко. З вершини вже знайшов нормальну стежку.

Було у мене рази 3 чи 4 ситуації, коли доводилось спускатись практично в провалля. Страшно після того по крутих схилах ходити.

Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу”:
https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/