Сьогодні видався важкий день.
Вирішив прогулятись по озерах довкола Гокіо, пройтись до останніх трьох.
До четвертого озера Donag Tsho дорога коротка, може хвилин 40, і підйому практично нема.
До п”ятого озера Ngozumpa Tsho дорога чуть довша, але теж не складна.
Метрів 200 над озером розташована точка, з якої мало б бути видно Еверест. Вийшов теж без проблем, вроді навіть щось побачив в хмарах.
Далі мене понесло. Задалеко зайшов, зависоко піднявся, словом переоцінив свої сили.
Замість того, щоб йти по нормальній стежці, йшов по гребню хребта, щоб весь час бачити краєвиди. Постійні підйоми-спуски мене таки добили. До останнього озера йшов майже з останніх сил. Назад повертався взагалі на силі волі.
Дихання, якби щойно пробіг 5 км. Часом паморочиться, не падаєш тільки завдяки трекінговим палкам. Головний біль. Ефект схожий на струс мозку, коли різко крутнути головою, або скочити з каменя на камінь, сильно віддає в голові. Втома просто нереальна, розумієш, що спати вже точно сьогодні не будеш.
Отак от друзья-таваріщі, хочете відчути себе старим, їдьте в гори на 5000 метрів.
Потім подивився, сумарна довжина треку 18 км, підйом 450 метрів.
Висновок: під час акліматизації значні фізичні навантаження протипоказані.
Озеро Gyozumpha Tsho. На задньому плані Cho Oyu 8201м.
Клікабле панорама озера.
За тим масивом Китай. Чи Тибет, кому як подобається.
Cholo та Kanchung Peak 6089 та 6083 відповідно.
Знизу льодовик Ngozumba.
Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу” тут: https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/