Виходжу на перевал 3500м.
По мірі підйому, з-за ближнього хребта починають показуватись засніжені вершини. В такі моменти думаю про те, щоб підйом не закінчувався. Чим більше вверх, тим краще видно високі гори.
Вихід на перевал Ламджура Банджанг (Lamjura Bhanjyang) 3530м. Найвища точка треку Джірі Шівалая Лукла.
Одразу за перевалом.
Соціальна реклама в одному з заперевальних сіл.
Село Джунбесі – досить велике за місцевими мірками. На задньому плані Нумбур 6959м.
Ступа в селі Джунбесі.
На висоті в околі 3000 пейзажі схожі на карпатські. Полонини, корови, хвойний ліс.
В Непалі все просто, ти будеш займатися тим, чим займалися твої батьки. Ніяких соціальних ліфтів нема. “Прийти к успеху (тм)” практично не можливо. Для повного щастя необхідно всього лиш народитись в правильній сім”ї.
Цьому малому пощастило, у нього буде власний готель.
Дійшов до висновку, що бавовняні футболки – шлак повний. По мірі руху намокають, не виводять вологу, на привалах мокра футболка швидко остигає і мерзне спина. Термуха і фліс – наше все.
Ганяюсь на випередки з лонлі пленетом. Перехід який по оцінках ЛП мав би зайняти майже 10 годин, пробіг чуть менше ніж за 8. Тре кидато того ровера, спішити нема куди. Та й зрештою не для того щоб бігати я сюди їхав. Дойшов до геста вже добре замаханий. Треба було зупинитись в селі, що на 2 годин раніше. Зранку з нього мав би відкриватись вид на Еверест.
Тай взагалі, требе взяти “не спішити” собі за життєву філософію. Вдома сидів думав, швидше б виїхати, в Катманду – швидше б на трек, на треці – швидше б туди де високі гори. Ну доберусь туди на кілька днів раніше ніж пропонує ЛП, ну гляну на них, і все що буду пам”ятати, як я гнав шо дурний. Кому таке треба?…
Кто понял жизнь, тот больше нє спєшит (Омар Хаям).
Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу”:
https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/