Зранку піднявся на перевал Trakshindu La 3071м.
На перевалі.
Показались засніжені вершини, як виявилось 6-ти тисячники.
Восторгу мому не було прєдєла. Весь восторг зійшов на нєт, коли почався спуск з 3100 до 1600. Жахлива кам”яна тропа часом в перемішку з болотом і конячим гівном. Шкода, що не можна взяти з собою запасні коліна.
На зустріч тягнулися каравани з коней, та віслюків. Зустрів їх з десяток за день.
Тварини на гірській дорозі – штука небезпечна. Треба зупинятися з боку гори і пропускати. Мало лі шо їм там в голові.
Йшов в свому темпі, нікуди не спішив. Всеодно виходило доволі швидко. На обідньому привалі в гесті хазяї, почувши звідки вирушив зранку і куди дійшов, сказали, що я нормально так валю. Навіть портери, що обідали там же, зацінили. Зрештою не дивно, більшість трекерів старші за мене, часто взагалі пенсіонери. Навряд чи якась європейська старушенція буде гнати шо підірвана.
Не встиг як слід возгордитись, як на мене напала корова. Ну як напала, щось там промичала і пробувала за мною поганятись, але я встиг заскочити на високий камінь. В селі виріс, а ше м такого не видів, щоб корови нападали… докотились короче.
Вже можу на око визначити час до наступного села. Відстань тут міряється годинами ходу. Якщо село на протилежному схилі гори, і по прямій метрів 400-500, то йти годину.
Висота ночівлі найменша за останні 3 дні, в околі 2000м, подивимся як це вплине на акліматизацію.
Маленьке село на 10 хат має в середньому 2-3 гести. Велике з десяток. Приблизно в половині гестів я був єдиним іноземним постояльцем. Решта все місцеві. Теж правда не сильно багато. В кількох гестах було 1-2 іноземці. В одному гесті взагалі нікого крім мене і хазяїв не було. Бізнес не надприбутквий одним словом.
Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу”:
https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/