Піднімаюсь до 4800. Перший великий чекпойнт – озера Гокіо.
Всього озер 6, розташовані вони вздовж одної стежки. Перші 2 проходиш по дорозі на Гокіо. На березі третього Гокіо безпосередньо розташоване. До решта трьох треба підніматися далі.
Перше озеро Longponga Tsho.
Трекери набудували тур.
Друге озеро, Taboche Tsho.
Третє озеро, Dudh Pokhari. “Покхарі” на місцевій мові не то вода, не то щось таке.
На третьому озері розташоване власне саме Гокіо.
Решта три озера будуть завтра.
Гокійська архітектура. Типова хата в даному регіоні. Лоджі правда будують культурніші.
Останні 2 дні краєвиди радикально змінились. До того по великому рахунку йшов по дну ущелини. Високі гори бачив раз через раз, коли проходив перевали. Тепер же, 5-6-тисячники видно весь час.
Повітря дуже сухе, обвітрюються губи, багато в кого з трекерів постійний кашель через те що пересихає горло. Вони називають це Khumbu Cough. Мене кашель наразі оминув, натомість весь час, коли йду, насмарк. Ймовірно тому, що пересихає слизова носа, теоретично мав би допомогти ізотонічний розчин (морська сіль, бла-бла-бла), требабуде перепитатись в лікаря по приїзду.
Вперше побачив льодовик. Штука захоплююча. Вроді лід льодом, але постійно рухається. Достатньо зупинитись на кілька секунд, як можна чітко почути тріск льоду, побачити як з нього сиплеться каміння ітд.
Оте сіре поле – льодовик Ngozumpa.
Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу” тут: https://gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/