Соромно об”їздити десятки країн, і не знати про цікаві місця в себе під боком. У нас є багато локацій, вартих як мінімум того щоб потратити на них вихідні. Чого вартий тільки “Тунель кохання” в місті Клевань.
Цього разу, щоправда, мова не про “Тунель кохання”, а про найдовшу в Європі регулярну вузькоколійку Антонівка Зарічне. Не знаю, на скільки вона найдовша, як мінімум так кажуть місцеві. В Україні є ще декілька аналогічних поїздів, але вони позиціонуються як туристичні, або дитячі залізниці.
Що там цікавого? Ну для початку, поїздка в такому поїзді цікава сама по собі. Не кожен день випадає нагода на ходу вийти з поїзда, і знову ж таки на ходу зайти в сусідній вагон (не повторювати, може бути небезпечно, ну або від поїзда відстанеш). Чи проїхати по найдовшому (знов в Європі?) дерев”яному залізничному мості.
Що ще цікавого? Та мабуть сама атмосфера цікава.
Чим не домашній затишок? :)
Провідник знає мабуть всіх пасажирів, та й пасажири майже всі знайомі між собою.
Можна подивитися на життя української провінції. Часом депресивної, часом не дуже.
В одному з сіл, через яке проходить поїзд, по суботах великий ярмарок. З навколишніх сіл приїжджають на конях. Ще ніколи не бачив стільки коней в одному місці. У нас по селах подекуди тримають коней, але не так багато. Створюється враження, що кінь є майже в кожній хаті.
Вздовж дороги копають бурштин. Не легально само собою. Видовище ще те. Не знаю що вони там знаходять, якби не знаходили, то мабуть не копали б. По собі копачі залишають практично марсіанський пейзаж.
З Антонівки до Зарічного поїзд їде 4 години, ще 3 години стоїть там, і їде назад.
Можна за день мотнутись туди – назад, але трястись (і то так добре трястись) цілий день в поїзді добряче втомлює. Можна на ніч залишитись в Зарічному, але робити там ну зовсім нічого. Натомість провідники підказали нам хороші ідею, стати на ночівлю на озерах біля села Острівськ.
Бажано наперед домовитись з машиністами, щоб висадили біля озер. Зупинки там нема. А йти від села десь годину.
Біля Острівська є кілька озер. Мінімум одне з них закрите, не то рибгосп, не то приватна власність… Натомість найбільше і найкрасивіше озеро “у вільному доступі”.
Озеро хороше, чисте, навкруги сосновий ліс. Правда комарі заважають. Плями на фото – комарі.
На рейках клеймо з датою. 1895 рік.
Як добратись до Антонівки.
З Києва і зі Львова найкраще поїздом 660/659 (тепер вроді 360/359). До станції Антонівка.
359 Київ – Львів прибуття до станції Антонівка 23:12 (на Київ 02:53)
360 Львів – Київ прибуття до станції Антонівка 02:52 (на Львів 23:14)
Розклад руху поїзду Антонавка – Зарічне.
| Прибуття | Стоянка | Відправлення | Роздільні пункти | Відстань | Прибуття | Стоянка | Відправлення |
| ПОЇЗД № 6391 | |||||||
| – | – | 07.05 | Антонівка | 0 км | 18.05 | – | – |
| – | 1 | – | Пл. 10 км | 10 км | – | 1 | – |
| 07.47 | 2 | 07.49 | Володимирець | 18 км | 17.21 | 2 | 17.23 |
| – | 1 | – | Пл. Андруга (Зелене) | 26 км | – | 1 | – |
| – | 1 | – | Хиночі | 35 км | – | 1 | – |
| – | 1 | – | Пл. Воронки | 40 км | – | 1 | – |
| – | 1 | – | Пл. Луко | 46 км | – | 1 | – |
| 08.57 | 2 | 08.59 | Біле | 50 км | 16.11 | 2 | 16.13 |
| – | 1 | – | Пл. Млинок | 57 км | – | 1 | – |
| – | 1 | – | Борове | 61 км | – | 1 | – |
| – | 1 | – | Пл. Перекалля | 70 км | – | 1 | – |
| – | 1 | Пл. Тиховиж 1 | 71 км | – | 1 | – | |
| – | 1 | Пл. Тиховиж 2 | 73 км | – | 1 | – | |
| 09.57 | 2 | 09.59 | Острівськ | 75 км | 15.11 | 2 | 15.13 |
| – | 1 | – | Пл. Локниця 1 | 84 км | – | 1 | – |
| – | 1 | – | Пл. Локниця 2 | 87 км | – | 1 | – |
| – | 1 | – | Пл. Морочне | 94 км | – | 1 | – |
| – | 1 | – | Пл. Парська | 98 км | – | 1 | – |
| 11.07 | – | – | Зарічне | 106 км | – | – | 14.03 |
| ПОЇЗД № 6392 |
А які ще цікаві місця України знаєте ви?