Вірменія

Останніх пару років досить популярним напрямком серед українських туристів стала Грузія. В той же час Вірменія, яка Грузії нічим не програє, залишається без уваги. Давайте заповнимо цю прогалину.

Порівнюючи з Грузією, різниця досить значна. В першу чергу політика. Вірменія орієнтована на Росію, правда без зайвого фанатизму. Реформ такого рівня як в Грузії не було. Туристична інфраструктура не так розвинута, але атракцій для туристів не менше, особливо для любителів древніх церков. Проте, основним хайлайтом Вірменії, та й Кавказу в цілому, є не архітектура чи старі розвалини, а люди. Чого чого, а щирих та гостинних людей, у Вірменії як мінімум не менше ніж в Грузії.

Коли їхати

В середині літа в Єревані буває досить жарко, 30-35 градусів. Не так критично як на Близькому Сході, чи Індії, але якщо ви чутливі до температури, краще посунути графік на кінець весни, або початок осені.

Попадання. Як доїхати до Вірменії?

Скоріш за все, ви потрапите до Вірменії через Грузію. В Тбілісі є автовокзал Ортачала, звідки йдуть мікроавтобуси на Єреван. Ціна порядка $20, в дорозі 5-6 годин.

Літаком з України добратись до Грузії, а потім заїхати по землі у Вірменію, вийде майже в двічі  дешевше ніж на пряму.

Можна заїхати також зі сторони Ірану через Агарак-Нордуз.

Проживання

Під час останніх відвідин Вірменії, я половину часу жив у людей, котрих зустрів по дорозі. При бажанні можна було і більше, але часом гостинності буває забагато, та й хочеться відпочити. До того ж печінка може не витримати, Кавказька гостинність передбачає багато алкоголю.

Хостели, гести ітд тут не надто розвинуті. Хоча є декілька достойних. Готелі в основному не оправдано дорогі. Тому рекомендую каучсерфінг, плюс намет, плюс люди що запрошують до себе.

Ціни

Враховуючи, що це Кавказ, тут можна жити безкоштовно, затрачаючи нуль гривень нуль копійок на день. Якщо ви змучитесь від гостинності, і вирішите самостійно добувати собі всі блага цивілізації, ви виявите, що Вірменія відносно дорога.

Шаурма/донер ітд в околі $1,5-2.

Хостел від $15 за дорм.

10-ти денна подорож країною обійшлася мені $150 (без вартості перельоту). Причому 5 ночей я провів у готелях та гестхаусах.

Транспорт

Міжміський рейсовий транспорт? Нєт, нє слишал! Вірменія – країна автостопу!

Хтось з відомих мандрівників казав, що автостоп тут на стільки хороший, що кваліфікація автостопщика у Вірменії понижується. Зупиняється майже все що їде, на сільських дорогах так точно все. Правда деякі водії просять гроші, але після роз”яснення суті автостопу, погоджуються везти без грошей. На моїй практиці не однократно були випадки, коли мене безкоштовно везли таксисти, в одного з них, я потім навіть два дні жив.

Основні траси досить хороші, і за світловий день можна спокійно проїхати країну з півночі на південь.

Щоб довго не вибиратись з міста, я ловив якусь маршрутку до околиць, або до першого села за містом і виходив на трасу. Довше ніж пів години не стояв.

Рейсовий транспорт використовував рази 3 мабуть, там де треба було добратись до глухих сіл, де мало трафіку.

В кожному з великих міст, є вокзали, де збираються міжміські маршрутки. Деякі йдуть по графіку, деякі по мірі заповнення. Якщо збираєтесь в якийсь глухий район, є сенс уточнити графік за день до виїзду (транспорт на глухі напрямки як правило зранку виїжжає, пообіді повертається).

Більшість машин на газу.

Алкоголь

Вірменський коньяк? Апятьже нє слишал. Вірменія – країна горілки!

Вас пригостять місцевою самогонкою. Називається арак, чи арака, женуть з ізюму. П”ють багато, але акуратно. Був на кількох застіллях, жодного разу не бачив, щоб хтось напивався, як то роблять в нас. П”яні неадеквати теж не попадались. Класика жанру, коли після свята всі сідають за руль, і розїжжаються по домах на своїх машинах.

Не виключено, що котрийсь з водіїв, що буде вас підвозити, запропонує випити по 50 грам. Особливо десь в сільській місцевості. Не дивуйтесь, там це в порядку речей.

Одного разу, ми з водієм камазу, прибрали чекушку прямо в кабіні на ходу.

Інший веселий камазист заїхав по дорозі до колєги, там остограмився, потім приїхав додому, випив там. По тому, посадивши на камаз дружину, і поїхав на свято до односельчанина, в якого якраз син з армії вернувся. Після того всього, на тому ж камазі спокійно доїхав до дому. (власне я теж приймав активну участь у тому всьому, не знаю, чо то я написав, таякби мене там не було).

Безпека

Як ви вже зрозуміли, саме страшне, що може статися – ви по п”яні кудись влізете. Вірмени то пити вміють, а ми ні. Так що майте на увазі.

Варто пам”ятати про вірмено-азербайджанський конфлікт, і не заходити в прикордонні території. Помимо того, що військові і міліція будуть парити моск, так ще й ворожі снайпера пострілюють. Час від часу проскакують повідомлення, що хтось гине на прифронтовій території.

За винятком вищезгаданого, відгуки про безпеку тільки позитивні. Можна спокійно гуляти, в будь який час доби, будь де.

Куди їхати

Єреван. День два тут можна потратити. З цікавих місць можу відмітити:

Коньячний завод Арарат. Туди водять екскурсії з дегустацією. Я пішов на англомовну екскурсію, кажуть на російськомовній попадаються неадеквати і бидло. ВНЕЗАПНО!!!.

Каскад. Здоровенні сходи з інсталяціями. Хороше місце, щоб провести вечір споглядаючи села на території Туреччини.

Іранці дивляться на Єреван з Каскаду. Багато іранців приїжжають до вірменії за забороненими в них речима, алкоголь, повії ітд.

Залізничний вокзал. Як на мене дуже атмосферне місце. Про нього писав раніше.

Площа Республіки і співаючі фонтани. Центральна площа країни, нічо особо цікавого, але всі чогось радять. Сходіть для галочки.

Критий ринок – перед від”їздом додому, сходіть купіть там солодощів. STRONGLY RECOMMENDED.

Музей Параджанова – для фанатів.

Аеропорт Звартноц. Доволі оригінальна конструкція на відміну від однакових пластиково-скляних сучасних аеропортів.

Біля Єревану:

Гарні – реконструкція античного храму.

Гегард – монастир в скелях, досить гарне місце.

Хор Вірап – монастир біля турецького кордону. Якщо хочете зробити класичну фотографію: “вірменська церква на фоні Арарату”, вам туди. Не сказав би що мене це місце чимусь вразило.

Ечміадзин – духовна столиця Вірменії, резиденція Католікоса (Папа Римський у вірмен). Декілька дуже старих автентичних церков. Наприклад церква Св. Гаяне.

Гюмрі. Місто було зруйновано землетрусом 1988 року, і не є в повній мірі відбудовано до тепер. З цікавого там хіба пивзавод. Кажуть існує фірмовий магазин від пивзаводу, і там продають якесь особливе пиво, якого нема більше в жодному магазині, називається “Чан”, чи якось так. Особисто мною інформація не перевірена, але чув про це пиво вже декілька разів.

Раз ми вже дойшли до пивної тематики. Два основних бренди пива у Вірменії Гюмрі і Кілікія. Гюмрі дещо м”якше на смак, Кілікія більш жорстка, кому що подобається.

Біля Гюмрі є декілька цікавих монастирів.

Діліжан – місто куди поїхав відпочивати Рубік джан з фільму Міміно. Курортне місто де колись любила тусуватись вірменська богема (не виключено, що й до тепер). Варіація на тему нашого Яремче, багато гестів і маленьких готелів. Таксисти на центральній площі вкурсі де і що є. В околі Діліжана є декілька церков.

Алаверді – депресивне місто з мідними шахтами. Такий собі совковий апокаліпсис. Здавалобся, а що там собсно робити. Біля Алаверді є два монастирі Санахін і Хагпат. А ще там є канатна дорога, яка з”єднує верхню і нижню частину міста, прокататись на нй теоретично мало би бути цікаво.

Санахін

Севан – озеро, зі всіма випливаючими наслідками. Улюблене місце відпочинку вірменів, і все таке. Вода досить чиста. Вздовж берега багато совкових санаторіїв, на всі смаки і бюджети. Останні роки рівень води піднімається, деякі бази відпочинку підтоплює.

Норатус – кладовище хачкарів (кам”яні пам”ятники з вирізьбленим хрестом) біля Севану. Досить оригінальна локація, ніколи раніше не довелось такого бачити. Доречі, у Львові, у дворику вірменської церкви є один хачкар.

Мегрі – місце зупинки мандрівників, що прямують з Ірану. Не знаю, що там цікавого може бути, але точно є декілька гестхаусів. Поблизу є монастир Татев

Джермук – аналог нашого Трускавця чи Моршину.

Подорож до Вірменії можна вважати не повною без відвідин Нагірно-Карабахської Республіки. Про неї напишу окремим постом.

Сподіваюсь на вибуховий ріст інтересу до Вірменії після публікації цього тексту. Даю установку: ви обов”язково відвідаєте Вірменію, коли наступного разу поїдете на Кавказ.

Сподобався пост, поділись з друзями: